Всесвітня історія
Добрий день! Розділ V. Країни Центральної та Східної Європи в X—XV ст.
Тема нашого уроку: Центральна та Східна Європа
переглянь відеоурок
!!! ЗАПАМ'ЯТАЙ ТА ЗАПИШИ У ЗОШИТ
Основні дати і події:
681 р.— заснування Першого Болгарського царства; 863—885 рр.— просвітницька діяльність братів Кирила і Мефодія серед слов'ян; 1025 р.— створення Польського королівства; 1085 р.— створення Чеського королівства; 1333— 1370 рр.— правління в Польщі Казимира III Великого, 1385 р.— Кревська унія, 1410 р.— Грюнвальдська битва, 1415 р.— спалення Яна Гуса, 1419— 1434 рр.— Гуситські війни.
ІІ БЛОК "інформаційний"
Слов’яни, як і германці, відіграли велику роль у формуванні середньовічної європейської цивілізації. На початку нашої ери вони, як вважає більшість дослідників, жили між Віслою і середньою течією Дніпра. Протягом VI—VII ст. відбувалося Велике розселення слов’ян, у результаті якого вони заселили значну територію Центральної і Східної Європи. Слов’яни розділилися на три групи: західну, східну і південну, від яких беруть початок сучасні слов’янські народи.
Слов’янські держави виникали в умовах постійної боротьби із сусідніми народами і державами, що намагалися їх підкорити. Пізніше боротьбу за «оволодіння душами» слов’ян-язичників розгорнули західна і східна християнські церкви.
ЗАПИШИ ТАБЛИЦЮ У ЗОШИТ
Цікаво знати
Найдавнішою державою, утвореною західними слов’янами, вважається князівство Само, утворене на землях Чехії і Моравії. Воно виникло 623 р., коли князь Само об’єднав місцеві слов’янські племена для боротьби з аварами. Як стверджують літописи, князь спершу був франкським купцем, вів торгівлю зі слов’янами, а потім став їхнім військовим вождем. За походженням він, імовірно, був слов’янином. До складу його держави входили, крім чехів, також південні слов’яни (словени) і полабські слов’яни. Держава Само проіснувала 35 років і розпалася 658 р. після смерті князя. Однак вона відіграла велику роль у житті місцевих слов’янських племен — започаткувала створення ними державності й захистила від спроб поневолення сусідами.
СТВОРЕННЯ ЧЕСЬКОГО КОРОЛІВСТВА
Чеська держава виникла в ІХ — на початку X ст. Князі чехів, які жили на річці Влтава, об’єднали в союз сусідні слов’янські племена.
У VII—X ст. в Центральній Європі та на Балканському півострові виникли слов’янські держави. їхні правителі, а згодом їхні піддані, прийняли християнство за східним чи західним зразком. Завдяки цьому слов’яни увійшли до сім’ї християнських народів Європи. Це також відіграло велику роль у зміцненні князівської влади; заклало підвалини подальшого розвитку культури. Прийняття слов’янами християнства відбувалося в умовах загострення боротьби між Римом і Константинополем за вплив на їхні землі й виходило за межі виключно обрання віри. Це водночас стало вибором політичної і культурної орієнтації. Польща, Чехія, Моравія і Хорватія, що прийняли західне християнство та латинську писемність, почали орієнтуватися на Священну Римську імперію. Болгарія, Київська держава і Сербія прийняли східне християнство і стали орієнтуватися на Візантійську імперію.
Цікаво знати
Засновником першої правлячої князівської і королівської династії у Чехії був легендарний Пржемисл. За переказами, він був простим землеробом, котрий оженився на дівчині зі знатного роду на ім’я Лібуше.
ТАБЛИЦЮ У ЗОШИТ
Ян Гус. Гуситські війни
Не в усіх регіонах Європи в період, який ми вивчаємо, відбувався процес утворення централізованих держав. Наприклад, Священна Римська імперія, незважаючи на свою назву, не була могутньою. У другій половині XII — на початку XIV ст. імператорська влада занепала, імперія перетворилась на об’єднання земель, князівств, церковних володінь тощо. Такий стан речей був закріплений за часів правління імператора Священної Римської імперії і короля Чехії Карла IV Люксембурзького (1346—1378 рр.).
В умовах фактичного розпаду імперії кожен регіон був залишений на самого себе і розвивався відповідно до обставин, що виникали. У XIV ст. найсприятливіші умови для розвитку в чеських землях, де швидко зростали міста, розвивалися торгівля, промисли. Чехія стала основним джерелом срібла в Європі. Але за швидким розвитком краю приховувалася безліч проблем. Так, наростав конфлікт між чехами і німцями, які мали різні права; зростало невдоволення католицькою церквою, яка стрімко втрачала авторитет. Усе це стало підґрунтям до появи в Чехії могутнього національно-релігійного народного руху, який отримав назву гуситський рух. Свою назву він отримав від імені чеського проповідника, професора Празького університету Яна Гуса (1371—1415 рр.).
РЕЗУЛЬТАТИ ТА НАСЛІДКИ ГУСИТСЬКОГО РУХУ
ТАБЛИЦЮ У ЗОШИТ
СТВОРЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛІВСТВА
У Польщі центром формування державності стало племінне об’єднання полян, розташоване в районі міста Гнєзно. Тут виникло князівство, що в IX—X ст. об’єднало землі в басейнах річок Вісла та Одер. У середині XI ст. Польське королівство послабло, а в XII ст. взагалі розпалося на окремі об’єднання.
Цікаво знати
Із містом Гнєзно у Великій Польщі пов’язаний переказ про те, як легендарний князь Лех, вождь племені полян, одного разу побачив на великому дубі гніздо білого орла. «Будемо гніздитися тут!» — вигукнув Лех і наказав заснувати на цьому місці свою столицю, котру назвав Гнєзно («Гніздо»). Дійсно, місто Гнєзно було першою польською столицею. Зображення білого орла на червоному тлі стало гербом Польщі, а червоний і білий колір — кольорами державного прапора.
У 1139 р. польський король Болеслав III Кривоустий розділив свої володіння між синами на чотири князівства: Краківське, Сандомирське, Мазовецьке і Познаньське. Краківське князівство було віддане старшому синові з титулом короля і верховною владою над іншими князями. Поділ держави між синами поклав початок тривалому періоду феодальної роздробленості та міжусобних війн. Це мало негативні наслідки. Польща втратила майже всі надбання Болеслава Хороброго і опинилася перед загрозою підкорення. Країна настільки ослабла, що навіть не могла дати відсічі нападам своїх сусідів пруссів, що жили на узбережжі Балтійського моря. Для боротьби проти пруссів мазовецький князь у 1126 р. запросив Тевтонський орден. Підкоривши пруссів, орден швидко перетворився із союзника на загарбника. У 1157 р. імператор Фрідріх Барбаросса змусив польських князів визнати його зверхність і сплачувати данину. У 1241 р. південні землі Польщі пережили страшну монгольську навалу, яка протягом другої половини XIII ст. неодноразово повторювалась.
Утім феодальна роздробленість не зупинила господарський розвиток польських земель. У XIII ст. завдяки німецьким і єврейським переселенцям бурхливо розвивалися нові міста. Зміцнення міст, яким надавалося право самоврядування, сприяло розвитку торгівлі й ремесел. Основні зовнішньоторговельні шляхи пролягали через Краків — Торунь — Хелм — Гданськ і Львів — Краків — Вроцлав.
Господарський розвиток сприяв оформленню основних станів польського суспільства. Панівний прошарок складали магнати — великі землевласники, які домоглися закріплення за собою спадкового землеволодіння, а також шляхта (рицарі) — служива знать. Привілейованим станом суспільства було духівництво, яке володіло значними маєтками і користувалося низкою привілеїв.
У містах соціальне становище визначалося багатством і посадою в органах самоврядування. Особливістю польських міст стало те, що їхнє населення було переважно німецьким або єврейським.
У період феодальної роздробленості відбулися значні зміни і в житті селянства.
Залежна частина селянства переводилася на фіксований податок (чинш), натуральний або грошовий, що давало селянинові більшу господарську самостійність.
Господарське піднесення польських земель, постійна зовнішня загроза, етнічна і церковна єдність стали підставою до об’єднання польських земель і зміцнення королівської влади.
Період роздробленості польської історії завершився за правління Владислава Локетека (1306—1333 рр.), який спромігся подолати опір князів, міської верхівки і зовнішніх ворогів та об’єднати під своєю владою майже всі польські землі, що не входили до складу сусідніх держав. Після відновлення єдиної Польської держави 1320 р. Владислава Локетека проголосили королем.
Політику об’єднання Польщі продовжив його син Казимир III Великий (1333—1370 рр.).
Об’єднання Польщі викликало невдоволення сусідів — Чехії, Бранденбургу і Тевтонського ордену, що зміцнів після об’єднання в 1237 р. з Орденом мечоносців. Не маючи достатньо сил для боротьби проти могутніх сусідів, мир із ними було куплено ціною територіальних поступок. До Чехії відійшла Силезія (1348 р.), до Бранденбургу — Західне Помор’я, а до Тевтонського ордену — Східне.
Казимир III, розуміючи, що без внутрішньої єдності неможлива єдність держави, здійснив низку реформ. Він переділив Польщу на адміністративні одиниці (воєводства, каштелянства), на чолі яких поставив своїх прибічників. Далі король створив загальнопольські органи: королівську канцелярію, центральну скарбницю, суд, військо. Було проведено грошову реформу: уведено повноцінну монету — «краківський гріш», що сприяло пожвавленню торгівлі. Також він спробував створити єдиний збірник законів для всієї країни, але цьому завадили суттєві відмінності в житті Великої та Малої Польщі. Зрештою довелося створити два збірники законів (1346—1347 рр.) — Віслицький і Пьотркувський. Реформи дозволили зміцнити королівську владу, але її посилення не мало достатньої опори в суспільстві. Спертися на міста в боротьбі проти магнатів, як це було в інших європейських державах, польські королі не могли через їхній німецько-єврейський характер. Шляхта, яка ворогувала з магнатами, після здобуття привілеїв у 1374 і 1454 р. сама стала на шлях обмеження королівської влади.
Для українського народу правління Казимира III ознаменувалося загарбанням у 1349—1352 рр. Галичини, а в 1366 р.— частини Волині. Галицько-Волинська держава припинила своє існування.
ТАБЛИЦЮ У ЗОШИТ
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: опрацюй & 19-20, самостійно законспектуй СТВОРЕННЯ УГОРСЬКОГО КОРОЛІВСТВА
БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
Комментарии
Отправить комментарий