історія України

 

Добрий день! Тема нашого уроку "Культура Галицько­Волинської держави у другій половині ХІ—ХІІІ ст."

Галицько-Волинське князівство проіснувало з кінця 12 до середини 14 ст. і було давньоукраїнською державою. Ця держава займала значну частину території сучасної України. Іі володарі залишили вагомий слід в історії та стали символами незалежності й могутності давньої української держави.

 

Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства

Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. До того ж вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.

Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.

Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.

Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури.

Незважаючи на те, що риси культури Галицької і Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинського князівства як цілісний феномен.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

Основні дати і події: 1157 р. — будівництво Успенського собору в Галичі; 1160 р. — будівництво Успенського собору у Володимирі-Волинському; кінець XIII ст. — будівництво мурованих «башт-стовпів» на Волині; кінець XIII — початок XIV ст. — розквіт мистецтва іконопису.

Давайте разом з вами спробуємо визначити  ОСОБЛИВОСТІ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ КУЛЬТУРІ , які закодовані у цій хмарі слів.

Запис у зошит ОСОБЛИВОСТІ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ КУЛЬТУРІ 

Освіта. У Галицькій і Волинській землях освіта продовжувала традиції Русі. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й домашнє навчання, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.

У Галицькій і Волинській землях також діяли бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої

Давній Галич. Макет

знання. Існують відомості про велику книгозбірню князя Володимира Васильковича. Знайдені предмети для письма, написи (графіті) на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті), берестяні грамоти — у Звенигородці та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.

Про значне поширення освіти, принаймні серед заможних верств населення Галицько-Волинського князівства, опосередковано свідчать пам’ятки давньоруської писемності ХІІ—ХІІІ ст. У жодному літописі, крім Галицько-Волинського, неможливо знайти такої кількості згадок про писців, князівські канцелярії, архіви, грамоти, заповіти, купчі тощо.

Культура Галицько-Волинського князівства мала значні здобутки. Вона залишила по собі зразки, які вражають своєю майстерністю й досконалістю.

Будучи складовою культури Русі, вона мала значні відмінності, які були спричинені місцевими умовами й культурними впливами сусідів.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: перегляньте відео, опрацюйте уважно презентацію завантаживши її